Зростання кількості електронних сервісів та підключених державних реєстрів у 2016 році поставило перед ІТ-підрозділами завдання розширення інтеграційних контурів без порушення їх стабільності. Після етапу активного створення каналів обміну даними ключовим стало впорядкування архітектури та забезпечення контрольованого масштабування.

Масштабування державних інформаційних систем та інтеграція міжвідомчих сервісів поставили вимогу переходу від ізольованих прикладних рішень до цілісної архітектурної моделі. Після етапу активного впровадження окремих компонентів ключовим завданням стало забезпечення їх стабільної промислової експлуатації в межах єдиного інтеграційного контуру.

Розгортання мобільних інформаційних рішень у державному секторі вимагало забезпечення стабільного та контрольованого обміну даними з центральними системами. Після етапу створення окремих польових або територіально розподілених вузлів ключовим завданням стало формування регламентованої моделі синхронізації.

Після етапу оперативного створення польових інформаційних рішень для забезпечення мобільних підрозділів постало завдання їх стандартизації та переведення у стабільний режим експлуатації. Збільшення кількості користувачів і зростання вимог до безпеки вимагали переходу від окремих прототипів до масштабованої архітектурної моделі.

Зростання кількості інфраструктурних проєктів, потреба в оперативному аналізі територіальних даних та підвищені вимоги до координації між службами зумовили активний розвиток геоінформаційних платформ у державному секторі. Після періоду швидкого створення окремих картографічних рішень постало завдання їх систематизації та переведення у режим стабільної промислової експлуатації.

Збільшення обсягів державних даних та інтеграція критичних сервісів у єдине інформаційне середовище зумовили необхідність формалізації процедур резервного копіювання. Після етапу активного розгортання систем постало завдання забезпечити передбачувану модель відновлення з чітко визначеними строками та відповідальністю.

Розширення функціональності державних інформаційних систем та зростання кількості інтеграцій між відомствами актуалізували питання прозорості доступу до даних. Після періоду активного впровадження електронних сервісів виникла необхідність уніфікованого підходу до протоколювання операцій і формування системного аудиту дій користувачів.

Зі зростанням кількості інтегрованих державних систем і розподілених інфраструктурних компонентів питання спостережуваності ІТ-середовища набуло стратегічного значення. Після періоду швидкого розгортання сервісів виникла потреба у впорядкованому підході до збору технічних показників та їх трансформації в управлінську інформацію.

Збільшення обсягів електронного документообігу, інтеграція державних реєстрів та розвиток розподілених інформаційних систем зумовили потребу в системному аналізі накопичених даних. Після етапу активного впровадження інфраструктурних рішень актуальним стало питання формування інструментів підтримки управлінських рішень на основі достовірної та консолідованої інформації.

Розвиток електронних сервісів та розширення інтеграції між державними інформаційними системами виявили проблему розбіжностей у довідниках і класифікаторах. Після періоду швидкого впровадження окремих рішень постала необхідність уніфікації базових даних для забезпечення коректного міжвідомчого обміну.

Розширення електронних сервісів у державному секторі поставило питання впорядкування міжвідомчого обігу документів. Після періоду швидкого впровадження окремих систем електронного документообігу виникла необхідність їх стандартизації та формалізації процедур взаємодії між установами.

Розширення електронних сервісів та збільшення обсягів міжвідомчого обміну даними виявили обмеження фрагментованої моделі функціонування державних реєстрів. Після періоду швидкого створення окремих інформаційних систем постало завдання їх системної інтеграції та впорядкування архітектури з урахуванням вимог стабільної експлуатації.

Розвиток електронних сервісів і зростання кількості інтеграцій між державними реєстрами вимагали впорядкування механізмів доступу до прикладних функцій систем. Після етапу швидкого підключення окремих сервісів актуальним стало завдання централізованого контролю запитів і стандартизації їх маршрутизації.

Зростання кількості електронних сервісів та розширення функціоналу державних реєстрів актуалізували потребу у стандартизованому міжвідомчому обміні даними. Після етапу швидкого впровадження окремих інтеграційних рішень постало завдання їх систематизації та переведення у режим стабільної промислової експлуатації.

Зі збільшенням кількості серверних вузлів, інтеграційних компонентів та прикладних систем у державному секторі питання керованості інфраструктури стало одним із ключових. Після етапу швидкого розгортання рішень виникла необхідність у стандартизації конфігурацій та формуванні єдиного підходу до їх контролю.

Зі збільшенням кількості інтегрованих державних сервісів та зростанням обсягів міжвідомчого обміну даними питання внутрішньої ізоляції мережевих середовищ набуло стратегічного значення. Після етапу швидкого розгортання інфраструктур попередніх років ключовим завданням стала їх систематизація та впорядкування доступу до критичних ресурсів.

Масштабування державних інформаційних систем та зростання обсягів міжвідомчого обміну даними потребували переосмислення підходів до розміщення інфраструктури. Після етапу швидкого розгортання окремих рішень виникла необхідність у формуванні стабільної моделі, що поєднує безпеку, контрольованість і відмовостійкість.

Розширення державних електронних сервісів та інтеграція міжвідомчих реєстрів поставили перед ІТ-підрозділами завдання забезпечення гарантованої доступності критичних інформаційних систем. Після етапу швидких розгортань попередніх років ключовим пріоритетом стало впорядкування інфраструктури та переведення її в режим стабільної промислової експлуатації з чітко визначеними стандартами резервування.

Зі зростанням кількості електронних сервісів та інтеграцій між державними реєстрами питання безперервності роботи інформаційних систем набуло критичного значення. Після етапу швидкого впровадження окремих цифрових рішень постала необхідність їх систематизації, стандартизації та переведення у режим стабільної промислової експлуатації з прогнозованими показниками доступності.

Зростання навантаження на державні інформаційні системи, поява нових регуляторних вимог та інтеграція з відомчими ресурсами потребують архітектур, здатних розвиватися без ризику дестабілізації. В умовах воєнної агресії будь-які зміни в програмному забезпеченні мають впроваджуватися з урахуванням безперервності роботи критичних процесів.