Сучасні воєнні конфлікти остаточно інституціоналізували кіберпростір як окремий домен операцій, співставний із сушею, морем, повітрям і космосом. Це зафіксовано у військових доктринах провідних держав та союзів. Водночас змінився і характер протистояння: кібератаки перестали бути виключно інструментом шпигунства або злочинного заробітку, набувши рис системного впливу на управління, інфраструктуру та довіру до даних.

У часи стабільності регламенти є фундаментом безпеки. У часи війни вони часто починають працювати проти самих систем, які мають захищати. Український державний сектор і бізнес зіткнулися з парадоксом: дотримання застарілих процедур сертифікації може призводити до втрати критичного часу, тоді як повне ігнорування правил — до хаосу та неконтрольованих вразливостей.

Повномасштабна війна зруйнувала припущення, на якому роками трималася корпоративна автоматизація: стабільність середовища. Наразі не є гарантованим ані електропостачання, ані зв’язок, ані фізична присутність людей на робочих місцях.

Війна остаточно зруйнувала старі умови. Те, що ще вчора вважалося базовою інфраструктурою — стабільна електромережа, постійний інтернет, доступ до хмарних сервісів — сьогодні є змінною величиною.

Повномасштабна війна Росії проти України стала не лише воєнним, а й технологічним зламом. Те, що ще кілька років тому вважалося малоймовірними сценаріями, сьогодні формує нову норму проєктування цифрових систем. Йдеться про перехід від класичної надійності до антикрихкості та цифрової стійкості (Digital Resilience).