Повномасштабна війна Росії проти України стала не лише воєнним, а й технологічним переламом. Те, що ще кілька років тому вважалося крайніми або малоймовірними сценаріями, сьогодні формує нову норму для проєктування цифрових систем. Йдеться про перехід від класичної надійності до антикрихкості та цифрової стійкості (Digital Resilience).
У реальності, де кібератаки поєднуються з фізичним знищенням інфраструктури, архітектура ІТ-систем перестає бути суто технічною схемою. Вона стає інструментом збереження бізнесу, керованості та безперервності процесів.
Default-Unsafe: коли стабільного середовища не існує
Класичні підходи до reliability виходили з припущення, що після збою система повертається до нормального стану. Воєнний досвід показав інше: нормального стану може не бути взагалі. Затримки мережі, фрагментація інфраструктури, нестабільне живлення, деградація каналів зв’язку — це не винятки, а базове середовище роботи.
Показовим став інцидент із супутниковою мережею KA-SAT компанії Viasat у лютому 2022 року. Кіберудар по наземному сегменту управління призвів до відмови десятків тисяч терміналів у Європі, зокрема в енергетичному та транспортному секторах. Цей випадок чітко продемонстрував кіберкінетичну конвергенцію: цифрова атака спричинила реальні фізичні наслідки.
Системи, що мали альтернативні канали зв’язку, резервні протоколи або mesh-архітектури, зберегли працездатність. Решта — втратили її повністю.
Геодиверсифікація і кінець ілюзії on-premise
Сьогодні єдина точка відмови — це не лише сервер або дата-центр. SPOF може бути юрисдикцією, провайдером або одним хмарним регіоном. Архітектурна стійкість означає здатність швидко й контрольовано перемикатися між різними географіями та постачальниками без втрати транзакцій і сесій.
Фінансові та телеком-групи у США та ЄС ще до війни почали активно впроваджувати multi-cloud-архітектури, розподіляючи критичні сервіси між AWS, Microsoft Azure та іншими провайдерами. Саме цей підхід дозволяє переживати як регіональні аварії, так і системні інциденти на рівні окремого постачальника.
Модель «один дата-центр + резервна копія» більше не відповідає реальним загрозам.
Стійкість у логіці, а не в залізі
Надлишкове дублювання серверів саме по собі не забезпечує виживання системи. Ключовим фактором стає архітектурна логіка та вміння системи працювати в деградованому режимі.
Практика провідних платіжних систем і глобальних маркетплейсів показує ефективність таких підходів:
- чітке відокремлення критичного ядра (транзакції, ідентифікація, облік);
- можливість відключення другорядних сервісів без зупинки основних процесів;
- кешування, асинхронна обробка та офлайн-режими для ключових операцій.
Відмова аналітики, звітності або візуальних компонентів не повинна блокувати платежі чи документообіг. Саме логічна декомпозиція, а не кількість обладнання, визначає здатність системи працювати в кризових умовах.
Системний інтегратор як архітектурний хірург
У новій реальності змінюється і роль системного інтегратора. Йдеться вже не про налаштування «з коробки», а про глибоку архітектурну адаптацію корпоративних платформ — таких як SAP, Oracle, Cisco та інших.
Практично це означає:
- зміну механізмів синхронізації даних;
- перегляд моделей зберігання і реплікації;
- оптимізацію протоколів обміну під короткі та нестабільні «вікна» зв’язку.
Без доступу до рівня сертифікованих, узгоджених змін «на заводському рівні» такі рішення неможливі. Саме тут інтегратор перетворюється на архітектора стійкості, а не просто виконавця.
Low-code як інструмент цифрової мобільності
В умовах постійних змін швидкість адаптації часто важливіша за формальну досконалість архітектури. Enterprise-рівня low-code-платформи дають змогу:
- оперативно змінювати бізнес-процеси;
- адаптувати логіку без повного переписування системи;
- зберігати контроль доступів і керованість.
Саме тому у США, Ізраїлі, Південній Кореї та Японії low-code дедалі частіше розглядають не як компроміс, а як інструмент антикрихкості у великих корпоративних системах.
UnityBase як платформа антикрихкої Enterprise-архітектури
Практичне втілення принципів антикрихкості неможливе без платформи, здатної працювати в умовах високих навантажень, обмежених ресурсів і підвищених вимог до безпеки. Одним із таких інструментів є високозахищена швидкісна програмна платформа UnityBase, орієнтована на створення веборієнтованих інформаційних систем рівня Enterprise.
UnityBase підтримує повний цикл розробки — від опису моделі предметної області до автоматичної генерації користувацького інтерфейсу. Основною мовою програмування є JavaScript, а більшість рішень побудовані як масштабовані веборієнтовані системи, що добре адаптуються до змін середовища.
Важливою особливістю платформи є її невибагливість до серверної інфраструктури. UnityBase стабільно працює навіть у середовищах із обмеженими ресурсами, що критично для сценаріїв з частковою втратою інфраструктури або деградацією окремих сегментів.
З точки зору безпеки UnityBase відповідає національним та міжнародним вимогам з інформаційної безпеки та сертифікована для використання у державному секторі й на об’єктах критичної інфраструктури. Це дозволяє застосовувати платформу в системах електронного документообігу, управління процесами та обліку, де зупинка або компрометація даних є неприйнятною.
Архітектурно UnityBase реалізує принцип low-code-розробки, що спрощує підтримку та розвиток систем у довгостроковій перспективі. Завдяки цьому бізнес отримує можливість швидко адаптувати логіку процесів без повного переписування системи, зберігаючи контроль, керованість і відповідність вимогам безпеки.
У контексті кібер-кінетичних загроз UnityBase виступає не просто як платформа розробки, а як інструмент цифрової мобільності — здатний підтримувати безперервність критичних процесів навіть у нестабільному та фрагментованому середовищі.
Vendor lock-in: є проблема?
Говорячи про low-code як інструмент антикрихкості, неможливо ігнорувати один із ключових ризиків — залежність від постачальника платформи (vendor lock-in). У мирний час цей фактор часто сприймається як прийнятна плата за швидкість розробки, однак в умовах війни або геополітичної нестабільності жорстка прив’язка до закритого пропрієтарного рушія може перетворитися на критичну вразливість.
У таких сценаріях принципове значення мають відкритість архітектури, прозорість моделей даних і можливість контрольованої міграції. UnityBase вирізняється тим, що low-code в ній не є «чорною скринькою»: бізнес-логіка описується на рівні моделей, а дані зберігаються у стандартних СУБД без прихованих форматів або жорсткої прив’язки до закритих API.
Це означає, що система зберігає технічну суверенність: дані можуть бути експортовані, логіка — адаптована, а сама платформа — розгорнута в різних інфраструктурних сценаріях без втрати керованості. У контексті антикрихкої архітектури така відкритість зменшує стратегічні ризики та дозволяє розглядати low-code не як компроміс, а як контрольований інженерний інструмент.
Людський фактор і організаційна стійкість
Антикрихкість ІТ-систем не обмежується програмним кодом або інфраструктурою. Не менш критичним елементом є люди та процеси, що забезпечують роботу систем у кризових умовах. Навіть ідеально спроєктована архітектура втрачає цінність без команд, здатних швидко реагувати на інциденти.
Йдеться про SRE- та DevOps-команди, чіткі протоколи реагування, розподіл відповідальності, регулярні навчання та сценарне моделювання відмов. У воєнних умовах особливого значення набуває здатність працювати з обмеженим складом команди, у режимі асинхронної взаємодії або з частковою втратою доступу до середовища.
Організаційна стійкість передбачає, що знання не зосереджені в окремих людях, а процеси задокументовані й відтворювані. Саме поєднання технологічної антикрихкості з підготовленими командами дозволяє системам не просто виживати, а залишатися керованими під час затяжних криз.
Практичний підхід IQusion IT
Команда IQusion IT виходить з припущення, що порушення — це норма. У межах проєктів цифрової та фізичної стійкості компанія допомагає бізнесу:
- виявляти архітектурні SPOF на рівні логіки, інфраструктури та юрисдикцій;
- перебудовувати бізнес-процеси для збереження керованості в умовах часткової втрати середовища;
- адаптувати партнерські рішення через узгоджені зміни на рівні платформи;
- використовувати Enterprise low-code для швидкої, контрольованої трансформації;
- забезпечувати безперервність електронного документообігу та критичних сервісів у кризових сценаріях.
Які висновки?
Стійкість — це не окремий модуль і не додаткова стаття бюджету. Це властивість архітектури.
Якщо відповідь на питання «Що станеться з бізнесом у разі недоступності регіону або дата-центру?» досі звучить як «зупинка», архітектуру необхідно переглядати негайно. У світі кібернетичних загроз виживають не найбільші системи. Виживають ті, що спроєктовані з урахуванням неминучих порушень.
